СВЯТІ ПОКРОВИТЕЛІ

Семінарія користується особливим заступництвом двох святих покровителів, котрі супроводжують семінарію від її заснування, а також дбайливо зберігає їхні маленькі реліквії.

Під час урочистої євхаристії на конвівенції в Порто-Сан-Джорджо, яка побачила формування першого ядра семінарії 21 вересня 2013 року, були вибрані навмання поміж різними реліквіями, представленими Конгрегацією Святих для місій Неокатехуменальної Дороги, фрагменти ex ossibus двох святих: св. Беди Преподобного і  бл. Івана Ліччо з Какамо.

bdcbdcjhbdv.jpg

ІКОНА

Реліквії зберігаються в каплиці семінарії, увінчані спеціально написаною іконою. На ній двоє святих, котрі, хоч і жили в цілковито різних періодах і місцях, об’єднані в особливій місії – підтримувати нас в ділі євангелізації.

Обидва є в дорозі, як апостоли, котрі є послані і завжди знаходяться в русі, щоб нести Добру Новину. Передня стопа доторкається до вод хрестильної купелі і не занурюється всередину: той, хто опирається на хрест і досягає воскресіння може ходити по водах смерті, тобто може проходити через труднощі життя, в котрих, без реалізації Бога, ми  можемо потонути і вмерти. Однак хрещення є джерелом життя, котре дозволяє нам називатись «синами Бога». Власне це є місією усіх християн – проголошувати світові, котрий не чув про воскресіння; засвідчити людям, котрі не знають, як дійти до кореня багатьох тяжких і безнадійних ситуацій, що Ісус живий, що Христос воскрес.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ
НАЗАД

Місією семінарії є формувати чоловіків і священиків, котрі будуть перш за все християнами, закоріненими у віру, які мають живий зв’язок з Христом, котрі бачили його ходячого по водах і чули, як він казав: «Мир вам! Не бійтеся!».

Хрест розташований між двома святими репрезентує Христа-Царя і Священика, переможця смерті. Він не висить на шибениці, але є живий і випростаний і дивиться з любов’ю на тих, хто звертає свій погляд на нього. На пересіченні двох рамен хреста розсіюється світло Воскресіння, яке вказує дорогу для євангелізації всього світу. Під хрестом знаходиться Марія в роздумах і збереженні в серці всього того, що спадає на її Сина. Марія, Redemptoris Mater, навчає нас стояти під хрестом, не втікати, допомагати нести його, знаючи, що він до глибини з’єднує нас з Христом.

Хрест утримується на тринозі, яка показує харизму Неокатехуменальної Дороги: Літургія, Слово і Спільнота – три елементи життя в спільноті, де Слово стає тілом в житті братів, які можуть спільно жити в єдності євхаристичної тайни Христа.

Двоє святих представлені згідно іконографічних канонів їхніх атрибутів. Праворуч – Св. Беда Преподобний в простому і строгому монашому габіті закінчує писати молитву заступництва. Блаженний Іван Ліччо в домініканському габіті тримає розарій – відданість, поширена духовними синами Св. Домініка де Гусмана.

СВЯТИЙ БЕДА ПРЕПОДОБНИЙ

Народився близько 672-673 року в Англії. У віці семи років був прийнятий до монастиря святого Петра у Вермуті. Його освіта була доручена засновнику монастиря, святому Бенедикту Бішопу, абату.

            У 685 році був переведений до монастиря Св. Павла у Джарроу. У віці дев’ятнадцяти років отримує дияконські свячення, а в 30 – священицькі. Практично ніколи не покидає Джарроу, хіба що заради візитів до Ліндісфарну і Йорку. Реліквії святого Беди зберігаються в каплиці кафедрального собору в Дарем. Повертається до дому Отця 25 травня 735 року. Ця дата стає літургічним днем його спомину.

sanbeda.jpg
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ
НАЗАД

Був англосаксонським теологом, істориком і хронологом. Його твори і теологічні праці, його коментарі до Святого Письма і все його життя, присвячене навчанню, молитві і роздумам, увінчали його титулом «Преподобного».

            Одна особливість: єпископський девіз, вибраний папою Франциском, звучить: «Miserando atque eligendo», -  «подивився з милосердям і вибрав його». Цей вислів міститься у фрагменті Гомілії 21 Св. Беди Преподобного на свято Св. Матея, апостола: «“Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за мною!»”(Мт 9,9). Побачив не стільки поглядом очей тілесних, скільки поглядом внутрішньої доброти. Побачив митаря і, оскільки подивився на нього з почуттям любові і його вибрав – Miserando atque eligendo, – сказав йому: “Іди за мною!”»

beato-giovanni-liccio.jpg

БЛАЖЕННИЙ ІВАН ЛІЧЧО З КАКАМО

Народився в місті Какамо, на Сицилії, в квітні 1426 року в сім’ї селян. Мати вмирає незабаром після його народження, і батько довіряє його турботу сестрі, яка вирощує його серед великих труднощів. У віці шістнадцяти років він вирішив прийняти чернече життя, вступив в домініканський монастир Санта-Зіта в Палермо, де познайомився з Пітером Джеремайя, який запросив його вступити в орден Братів Проповідників і допомагав дозрівати його людському, культурному і духовному становленню. Спочатку Джованні став професором богослов'я в студентській школі домініканців в Палермо, а потім мандрівним проповідником, що досягає всіх куточків острова, так що заслужив звання "проповідника Сицилії".

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ
НАЗАД

Пізніше він був покликаний проповідувати в Віченці (1466-1467 рр.) і Неаполі (1479 р.). З величезною розсудливістю він виконує важливі завдання в Домініканському ордені. У 1488 році він був обраний вікарієм і апостольським візитатором реформованих домініканських монастирів на Сицилії, а також був покликаний для виконання завдань на службі різних генеральних магістрів домініканського ордена. Після повернення в Какамо, його рідне місто, він заснував домініканський монастир з сусідньої церквою Санта-Марія-Дельї-Анджелі. Під час будівництва монастиря відбувається ряд чудес, вчинених за його заступництвом. 14 листопада 1511 року помер в Какамо.

Його літургійний спомин пов'язаний з його успінням в листопаді, але традиція народу Какамо урочисто відзначає пам'ять поважного співгромадянина також в першу неділю і понеділок травня.